Головна
  робота
  оголошення
  форум
Міська влада
Військово-морський флот
Райони міста
Мапа міста
Міські служби
Каталог сайтів
 Візитівка міста
 Історія міста
 Символіка міста
 Ресурси і можливості
  міста
 Фотогалерея
 Міська громада
 Засоби масової інформації
 Громадські організації
 Політичні партії
 Економіка міста
 Основні галузі економіки
 Підприємства міста
 Банки
 Страхові компанії
 Міжнародні зв’язки
 Транспорт
 Залізничний
 Авіа
 Автобусний
 Морський

Українські міста в Iнтернеті

Українські міста в Інтернеті
Інститут трансформації суспільства
Портал Олега Соскіна - аналітика, статті, коментарі, новини в Україні та за кордоном
OSP-ua.info - События, комментарии, аналитика
  Міські новини  
 
 14.02.2012 12:32
Коли я побачив у морі людину , про мороз і себе не думав

Так коротко висловився про свій, на наш погляд, героїчний вчинок старший планшетист вузла зв’язку окремого радіотехнічного батальйону 164-ї радіотехнічної бригади ПВК “Центр”, що розташований у Маріуполі на Донеччині, солдат військової служби за контрактом Роман Бондаренко. І дарма кажуть, що такі випадки бувають тільки у кінофільмах.

А було все так…

Наприкінці січня, ввечері у п’ятницю, Роман знаходився у справах на залізничному вокзалі Маріуполя, що розташований неподалік узбережжя Азовського моря. Користуючись нагодою, вирішив подивитись на велику воду. Коли Роман зійшов на засніжений пляж, то одразу ж почув вигуки з проханням про допомогу.

Як з’ясувалось пізніше, молодий хлопець Володимир Козиренко, незважаючи на холодну пору року, рибалив на хвилерізі, та, послизнувшись, упав у воду. Тим часом неподалік — на березі волав про допомогу небожу його літній дядечко.

Швидко зорієнтувавшись у ситуації, Роман побіг на вигуки, та, побачивши людину, яка знаходилась у полоні льодяної криги, не роздумуючи стрибнув у воду просто у військовому однострої. Лічені секунди пішли на порятунок рибалки.
Уже витягнувши потерпілого на землю і впевнившись, що медичної допомоги він не потребує, Роман вибіг на автомобільну трасу.

Там він швидко зупинив легкову машину та відвіз хлопця додому. Добре, що потерпілий та його родич мешкали неподалік. Діставшись їхнього помешкання, герой у погонах трохи обігрівся, адже й сам змерз, та зібрався додому.
Дарма Євген Миколайович пропонував хлопцю гроші за порятунок єдиного небожа, вояк наших Збройних Сил від нагороди навідріз відмовився. Лише на прощання з горе-рибалкою та після численних запитань розповів-таки про себе і сказав, де служить.

Ранком наступного понеділка солдат військової служби за контрактом Роман Бондаренко, як і завжди, став до строю підрозділу. Про порятунок людини він нікому не доповів.

— Вважаю, що на моєму місці так вчинив би кожен. Коли побачив у морі людину, про мороз і себе не думав. Адже життя людини — це найдорожче, що є у світі. Хоча, якщо чесно, про всі ці речі тоді думати просто не було часу. Я зробив так, як мене вчили батьки та тепер виховують в армії, — зауважив герой.

Що ж, така поведінка личить всім справжнім чоловікам, але з цим підходом зовсім не погодився дядечко врятованого — Євген Козиренко. Він, аби хоч якось віддячити військовослужбовцю-контрактнику, написав листа-подяку на ім’я міністра України з надзвичайних ситуацій Віктора Балоги. У листі чоловік коротко описав той випадок та висловив сподівання про заохочення солдата. Тільки після цього, за два тижні потому, командирам Романа й стало відомо про той героїчний вчинок, що стався наприкінці січня.

— Хлопець прослужив у нас лише півроку, але вже зарекомендував себе як доброзичливий та вірний товариш. У частині протиповітряної оброни, що постійно залучається до несення бойового чергування, ці риси характеру є чи не обов’язковими. На перших же контрольних заняттях із основних предметів навчання він продемонстрував неабиякі знання та навички. Останній його вчинок наштовхує нас на думку про призначення його на посаду молодшого командира, — розповів командир радіотехнічного батальйону (м. Маріуполь) майор Анатолій Булава.

За словами старшого планшетиста вузла зв’язку окремого радіотехнічного батальйону солдата військової служби за контрактом Романа Бондаренка, він зовсім не прагнув якогось заохочення та великої уваги до себе.

— Мені дуже пощастило, що служу в такому дружньому військовому колективі. Службою повністю задоволений, а батьки досі не натішаться з того, що син став захисником Вітчизни. Про погони сержанта, звичайно ж, мрію, але я добре розумію всю відповідальність, що ляже на мої плечі, — так вважає герой-рятівник Роман Бондаренко.

За матералами fleet.sebastopol.ua


 
     
  Соціальна
  сфера
Культура
Освіта та наука
Охорона здоров’я
  Туризм та
  відпочинок
Санаторії
Будинки відпочинку
Готелі
Екскурсії
Музеї
Храми
  Сервіс та
  дозвілля
Ресторани та казино
Театри
Кінотеатри
Інтернет-клуби
Курсы валют
Курсы валют
Курсы валют




 
© Інститут Трансформації Суспільства 2005-2018.
При повному або частковому використаннi матерiалiв посилання на www.sevastopol.osp-ua.info є обов'язковим. Вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть матерiалiв покладається на їх авторів.
Наша адреса: Україна, 01034, м. Київ-34, а/с 297, тел.: (096) 521 0508, (050) 867 5802, (093) 328 6985, e-mail: editor@osp.com.ua
 
TyTa
www.sevastopol.osp-ua.info